Голодомор 1932–1933 років в Україні – не лише найбільша гуманітарна катастрофа в історії людства, а й незагоєна рана вітчизняної історії, ще одна «вічна» проблема української політичної й публіцистичної думки.
Нам болить це, нам не байдуже. Ми пронесемо пам’ять про Геноцид через ціле життя і докладемо максимум зусиль, щоб люди дізналися.
На душі щем, а на очах сльози – прикро… Боляче за наш народ, що пережив не лише демографічний, а й національний удар. Українців поставили на коліна, зламали, витиснули всі соки, подерли пазурами до крові, вийняли серце і розтоптали. І це хвилює нас. Ми не дозволимо нехтувати душами тих, хто загинув голодною смертю… Віримо, молимося, пам’ятаємо і запалюємо свічу – свічу скорботи…
Комментариев нет:
Отправить комментарий